Ірина Фаріон: РОМАН (Тарас) ШУХЕВИЧ: "найбільший з-поміж лицарів" (тези за телепрограмою "Ген українців")
"Я не боюся за наше майбутнє, коли знаю,
що наші засуджені сільські хлопці гинуть з окликом:
"Хай живе Україна!" Р.Ш.
30.06.1907-5.03.1950. Усього 43 роки!!! Львів – с. Білогорща
Головнокомандувач УПА (1943-1950), голова Секретаріяту УГВР (1944-1950 рр.), Голова проводу ОУН на Крайових Землях. Уся триєдиність влади в одних руках "найбільшого з-поміж лицарів" (Я. Стецько). Володів п'ятьма мовами: латинською, старогрецькою, польською, німецькою, англійською; здобув освіту інженера з мостобудування у Львівській політехніці (1926-1934 рр.), паралельно навчався у військовій школі старшин і у Львівському музичному інституті з класу фортеп'яна (улюблені композитори Ґриґ і Шопен), – а ще був успішним підприємцем у сфері реклами. Цей бізнес використовував для продажу зброї, аби відвоювати Карпатську Україну в мадярів. Активний пластун і спортовець: рекорд з бігу на 400 м і плавання на 100 м (Запорозькі ігри у Львові).
1930 р. одружився з донькою священника Наталією Березинською. Родина мала двох дітей: Юрка і Марію.
Який Він був зі спогадів зв'язкової Ірини Савицької:
- не давав наказів, яких би сам не міг виконати;
- вмів слухати, але не повчав – вислуховував і тоді радив;
- не робив з кожної дурниці принципу;
- був дуже релігійний – з глибокої віри випливала його любов і його тепле ставлення до людей;
- був правдолюбом, ненавидів підлабузників;
- не боровся за владу, бо смерть щомиті чигала на нього;
- був в Україні з тими, хто воює і відмовився їх залишити. 1. Дитинство, юність
Народився у Львові (тепер вул. Довбуша, буд. N2, що належав дідові Володимирові та бабусі Герміні). Батько Осип-Зіновій, мама – Євгенія Стоцька походили зі священичих родин. Дитинство минуло в містечку Краківці, що на Львівщині. З переїздом до Кам'янки-Бузької здобув початкову освіту, навчався у Львівській академічній гімназії (1917-1925) і проживав у знаменитого діда з бабусею (про це дивіться окремий "Ген українців": Рід Шухевичів), де став свідком подій 1918 року. Навчався переважно на відмінно. На ту пору познайомився з Е. Коновальцем, який 1921-22 р. винаймав кімнату в Шухевичів. Розмови з ним справили неабиякий вплив на формування націоналістичного світогляду юнака.
1925 року вступив до Української Військової Організації. Перше завдання – атентат на польського шкільного куратора С. Собінського, який успішно виконав, хоч його пістолет і не вистрілив. Натомість влучив у кривдника Богдан Підгайний. Цей епізод був вирішальним у подальшій долі.
"...це було б неможливо для мене – спокійно вправлятися на фортепіяні, коли довкола таке діється з моїм народом" Р.Ш.
2. Бойова діяльність та ув'язнення
Після 1929 року належить до ОУН як бойовий референт Крайової Екзекутиви (1930-34 рр.), стаючи одним із керівників саботажних акцій:
- екси на польські установи, щоб добути кошти;
- атентати на комісара Е. Чеховського за катування українських в'язнів;
- на радянського консула за Голодомор (героїчно здійснив М. Лемик);
- на міністра внутрішніх справ Б. Пєрацького 15.06.1934 р. (героїчно здійснив Г. Мацейко).
18 червня 1934 року арештований у справі Б. Пєрацького. На Варшавському процесі над ОУН (18.11.1935-13.1.1936) був як свідок. На запитання адвоката, що спонукало його вступити до ОУН, відповів: "Це був наказ мого серця". Натомість на Львівському процесі (25.5-26.6.1936) звинувачений у державній зраді й засуджений на 3 роки до 27 січня 1937 року.
3. Успіх підприємця
У березні 1937 року засновує кооператив (фірму) "ФАМА" – першу українську рекламну компанію в Галичині (оголошення, кінореклама, рекламні щити, вивіски, дизайн вітрин, виробництво мінеральної води та свій транспортний відділ). "Фама" мала водночас фінансове і політичне завдання: "свій до свого по своє" і легальне прикриття діяльности ОУН.
4. Карпатська Україна (1938-39)
Участь у парамілітарній організації "Карпатська Січ" – це перший бойовий досвід оунівців. Роман Шухевич організовує фінансову допомогу. Разом із іншими членами ОУН створює Генеральний штаб національної оборони Карпатської України.
5. Друга Світова війна
Нова політична ситуація вимагала нових форм боротьби, з огляду на які Провід ОУН домовився з німецьким командуванням про вишкіл ДУН (Дружини українських націоналістів), які мали воювати на території України проти московського режиму: "Ми рішили на німців і москалів гострити і вживати мечі, вивчаючи це діло в рамцях німецької армії" (4, с. 54).
Шухевич очолив ДУН з визначальним помислом творити на основі цього професійну українську армії. На основі ДУН створено два підрозділи "Нахтігаль" і "Роланд" з охоронними та поліційними функціями, що, звісно, не задовольняло вояків. "Нахтігаль" на чолі з Р. Шухевичем зайшов до Львова 30 червня 1941 року в день проголошення Акту відновлення Української Держави. Саме в цей день майбутній генерал сповнив жалобу над своїм рідним братом Юрком, закатованим московським ворогом у Львівській тюрмі на Лонцького. В уряді Я. Стецька він призначений другим заступником міністра оборони. Я. Стецько дав Шухевичеві вичерпну характеристику в часи ДУНу: "Роман Шухевич черговий раз показав свій небувалий талант єднати вірність принципові суверенітету української політики і незвичайно складну реальну дійсність, відношення сил. Він виявився геніяльним стратегом революційно-політичної повстанської дії у найважчій епосі нашої боротьби. Заки на горизонт вийшла Українська Повстанська Армія, творилися її передумови" (4, с. 53).
У листопаді 1942 року батальйон не дав згоди на подальший контракт і 5 грудня цю формацію розпущено, групу старшин ув'язнено у Львові. Шухевичу вдалося втекти. Його портрет на цю пору: не любив марнослів'я, цінив діловитість та бойову мужність:
"Р. Шухевич не потребував дорадників, не потребував роботи засідань, щоб винести певні рішення чи висновки. Це була людина-провідник, який з місця вирішував все, беручи на себе повну відповідальність" (вояк М. Кальба).
6. Командир УПА (1943-1950)
Таємна військова конференція ОУН у Львові на початку грудня 1942 року ухвалила рішення про створення збройної самооборони, з якої згодом виросла УПА. У Галичині такі формування створено від липня 1943 року, що склали основу УПА-Захід.
21-25 серпня 1943 року на III Зборі ОУН Романа Шухевича обрано Головою Проводу ОУН і Головним командиром УПА (відтоді Тарас Чупринка), а від 1944 року – Головою Секретаріяту УГВР: мав "опінію найкращого організатора і був найстаршим членом серед тодішнього складу Центрального Проводу" (М. Степаняк).
Цей Збір був віховий ідеологічно, бо демократизував уклад ОУН, проголосивши універсально-національне гасло: "Воля народам! Воля людині!": "ОУН бореться проти імперіялістів й імперій, бо в них один пануючий народ поневолює культурно й політично та визискує економічно інші інтереси (...), за рівність усіх громадян України незалежно від їх національности в державних та громадських правах та обов'язках" (2, с. 221).
Залишено принципи верховенства інтересів нації та курс на створення соборної незалежної держави, проте проголошено свободу світогляду і неприпустимість нав'язування суспільству догм і доктрин. Збір визнав право всіх народів на власну державу в межах етнічних територій та ствердив утворення спільного фронту боротьби з іншими народами проти основного ворога – різних форм імперіялізму і колоніялізму.
Одним із основних наслідків Збору стало скликання 21-22 листопада 1943 р. в селі Будераж на Рівенщині Конференції поневолених народів Сходу Европи й Азії, у якій брав участь Р. Шухевич, але з мотивів конспірації не виступав. Водночас Провід ОУН не покладав особливих надій на цю акцію.
Проте основним вислідом Третього Збору стало створення з ініціятиви ОУН та Р. Шухевича Української Головної Визвольної Ради – уряду країни як знаку об'єднання всіх національно-державницьких сил українців у боротьбі за свою державу (11-15 липня 1944 року). Це надавало боротьбі ОУН-УПА загальноукраїнського характеру. Виконавчим органом УГВР був Генеральний Секретаріят, який очолив Р. Шухевич (Лозовський). Жодне рішення не могло бути ухвалене без його підпису. Після цього збору він заявив:
"Ми всі, вояки УПА і всі підпільники, зокрема і я, повністю свідомі, що раніше чи пізніше нам доведеться загинути в боротьбі з брутальною силою..." (6).
Від літа 1946 року, щоб зберегти визвольний рух, форму повстанської боротьби замінено на диверсійні і підпільно-конспіративні дії.
7. Останній бій. У безсмертя
1944 року Р. Шухевич уперше потрапив в поле зору московського ворога після арешту члена ОУН М. Степаняка та захоплення деяких докуменів УГВР. 31 жовтня 1945 року на нього заведено розшукову справу "Вовк". Убивство Я. Галана 24 жовтня 1949 року у Львові, яке окупаційна влада поклала на націоналістів, спричинилося до посилення полювання на генерала. Й. Сталін наказав П. Судоплатову віднайти "ватажків бандерівського підпілля". Саме на ту пору відчитуємо глибину стратегічного мислення Шухевича з листа-інструкції Ользі Ільків, аби іти на Схід і здійснювати освітньо-політичну роботу, "залучати до національної роботи сільську і міську інтелігенцію, котра розмовляє українською мовою" – і ця робота буде вагоміша, "ніж робота і смерть тисяч наших повстанців" (6).
3 березня 1950 року схоплено зв'язкову генерала Дарію Гусяк, яка, довірившись підсадній людині в камері, передала через неї фатальну записку на адресу мешканки Білогорщі. Так о 22.00 4 березня 1950 року стало відомо місце перебування Шухевича.
План захоплення "Вовка" затвердив заступник міністра держбезпеки УРСР В. Дроздов і представник МДБ СРСР генерал-лейтенант П. Судоплатов. Загальна кількість учасників операції – до 1 тисячі осіб. Одна з оперативних груп схопила сина пані Хробак, на чиє ім'я була записка. Від нього довідалися адресу будинку його сестри Г. Конюшик, де і перебував Шухевич. Двері відчинила Галина Дидик. Генерал, почувши кроки на сходах, вистрілив через дерев'яну перегородку "криївки" і з пістолетом в руках пішов на прорив. Убив начальника управління МДБ УРСР майора О. Ревенка, збив з ніг полковника Фокіна...на виході з будинку його вбито автоматною чергою. Його тіло упізнав син Юрій і зв'язкова К. Зарицька.
8. Поховання
Як повідомляє Олександр Іщук, начальник Центру вивчення документів з історії визвольного руху галузевого державного архіву СБУ, лише 2004 року радник голови СБУ Олександр Гнап (також учасник боротьби з підпіллям ОУН і УПА) повідомив, що старий ветеран органів держбезпеки УРСР дав свідчення про події тих років. Він назвав себе учасником спеціяльної таємної операції МГБ УРСР зі знищення тіла Романа Шухевича, що відбулася 9 березня 1950 року. Це був колишній старший оперуповноважений управління 2-Н МГБ УРСР старший лейтенант Олександр Болдін (1915 року народження). На ймовірному місці спалення тіла Романа Шухевича Олександр Гнап та Олександр Болдін наприкінці березня 2002 року встановили хрест, зазначивши роки життя і смерти генерала (1).
2005 року поблизу села Гукова вперше відзначено роковини смерти генерала і встановлено базальтовий хрест з написом: "На цьому місці 9.03.1950 вознісся на Небо лицарський дух Головного командира УПА, вірного сина українського народу, генерала Романа Шухевича, який загинув 5.03.1950 року під м. Львів у нерівному бою з московсько-більшовицькими ординцями в результаті підлої зради. Друже командир, твоя справа не вмре, не загине".
Очевидно, документ про точне місце спалення генерала міститься в архівах Москви.
9. Доля родини:
- батька, тяжко хворого, відправили до Кемеровської области, де він помер 1948 року;
- матір Євгенію заслано до Казахстану, де вона померла 30 червня 1956 року;
- брата Юрія, інженера-геодезиста, НКВД замордувало у львівській тюрмі на Лонцького 24-26 червня 1941;
- сестру Наталю, студентку Львівського медінституту, засуджено на процесі 59-х членів ОУН на 15 років;
- дружину Наталю арештовано 17 липня 1945 на 15 років і забрано від неї двох дітей, віддано їх до дитбудинку в Чорнобилі, потім у Донецьку;
- матір Наталі відправлено на заслання;
- син Юрій відбув на засланні 32 роки.
- доньку Марію Наталя побачила вперше через 11 років, їй було 14. Зі Слов'янська переїхала до Дніпропетровська (тепер Дніпро), у Львові вступила до Львівської політехніки (інженер з водопостачання)...
Вона з трепетом згадує слова трагічно-героїчної зв'язкової Романа Шухевича Галини Дидик, що була поряд з ним до останніх митей життя: "Не вір нікому, хто говоритиме тобі про батька щось погане, це неправда, він усе життя віддав боротьбі за самостійну Україну, заради цього пожертвував усім, і найперше – родиною" (5).
Література:
1. Іщук Олександр. Де ж похований Роман Шухевич? Режим доступу: https://www.umoloda.kiev.ua/number/1556/163/54824/
2. Постанови Третього Великого Збору ОУН (С. Бандери). N53. Режим доступу: http://history.org.ua/LiberUA/Book/OUN1943/54.pdf.
3. Савицька Ірина. Якою людиною був Роман Шухевич. Режим доступу: https://www.jarmart.info/kym-buv-roman-shuhevych/
4. Стецько Ярослав. 30 червня 1941. Серія спогадів "Звитяжці". Івано-Франківськ: "Лілея-НВ", 2019
5. Трильовська Марія-Софія: "Пам'ятала хіба, що нас усіх з дому забрали в тюрму – маму, брата, мене й бабусю". Режим доступу: https://ukurier.gov.ua/uk/articles/mariya-sofiya-trilovska-pamyatala-hiba-sho-nas-usi
6. Шухевич Роман. Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki
По материалам: https://blogs.pravda.com.ua/authors/farion/60dc45736cedc/